Гигрома лучезапястного сустава
, киста, ганглий, синовиальная грыжа – названия доброкачественной опухоли, которая локализуется над лучезапястным суставом. Чаще болеют женщины. В отдельных случаях образование рассасывается самостоятельно, без лечения.
Гигрома запястья – круглая капсула с плотными стенками, наполненная вязкой жидкостью. Может располагаться на внешней или на внутренней стороне. Трансформация в злокачественную опухоль не происходит. Лечение имеет целью устранить внешний дефект.
Диагностика
Для постановки точного диагноза следует обратиться к хирургу-ортопеду. Определение причин заболевания и методов лечения предполагает проведение обследования: врач должен определить локализацию новообразования и его размер. Из лабораторных анализов показательным будет только биопсия.
Диагностирование проводится при помощи:
- МРТ или ;
- УЗИ;
- Рентгенографии;
- При необходимости берется пункция гигромы.
Разновидности заболевания
Ганглий лучезапястного сустава кисти можно классифицировать:
- Мукозная гигрома – появляется в результате деформирующего артроза, как результат сдавливания, наращивание соединительной ткани является защитной реакцией организма;
- Посттравматическая гигрома левого или правого запястья – возникает как следствие повреждения сустава;
- Сухожильная гигрома – развивается под влиянием патологических изменений оболочки сухожилий, вызывает боль, препятствует нормальному движению запястья.
Пухлиноподібні утвори дорзальної поверхні зап’ястя та кисті (рис. 1)
Ганглії (гігроми)
Ганглії (кісти піхви сухожилля) — найпоширеніші пухлиноподібні утвори кисті. Вони локалізуються біля суглобів та сухожиль у різноманітних частинах тіла, приблизно 2/3 гангліїв зап’ястя можуть виникати на дорзальній поверхні; зазвичай вони розміщуються над ligamentum scapho-lunatum дистально від променевої кістки (рис. 2). Ганглій найкраще візуалізується, коли зап’ястя трохи зігнуте в напрямі долоні. Якщо ганглій великого розміру, утвір може мати часточкову структуру. В анамнезі можуть бути згадки про наявність утворів різного розміру, для яких при поверхневій локалізації характерний позитивний результат діафоноскопії. У разі необхідності діагноз можна підтвердити за допомогою аспірації, ця маніпуляція також вважається лікуванням вибору. При оперативному лікуванні у третині випадків можливий розвиток рецидиву, при консервативному лікуванні утвір може зникнути спонтанно.
Ревматоїдний теносиновіт розгинальних м’язів
При наявності інших симптомів захворювання встановити діагноз ревматоїдного теносиновіту не становить труднощів. Проте синовіт, який міститься під утримувачем розгиначів, можна помилково сприйняти за дорзальний ганглій, скільки утвір має подібну локалізацію (хоча зазвичай він ширшої та плоскішої форми). Зв’язок з сухожиллями розгиначів часто можна підтвердити за допомогою симптому “утворення складки” (рис. 3). Під час максимального розгинання пальців виникає складка на дистальному кінці новотвору, де сухожилля розгиначів приєднуються до cубсиновіальної сполучної тканини. Слід завжди використовувати нагоду для гістологічного підтвердження ранньої стадії ревматоїдного процесу.
Метакарпальний горб
Метакарпальний горб
— невеликий кістковий горб (зазвичай біля другого або третього карпометакарпального суглоба) — розміщений дещо дистальніше і ближче до променевої кістки, ніж класична локалізація ганглію. Ця патологія найчастіше виникає після травми, хоча можливий спонтанний розвиток. Поява цього утвору може супроводжуватися періодом локального дискомфорту, над ним можуть “клацати” сухожилля розгиначів пальців. Хірургічне лікування застосовують тільки при наявності тривалого болю або клацання.
Синдром де Квервена (De Quervain) — стенозуючий тендовагініт
Ця патологія проявляється болем та потовщенням відділення розгинача першого пальця, внаслідок чого часто виникає веретеноподібний новотвір над шиловидним відростком променевої кістки. Іноді при рухах великим пальцем руки виникає крепітація. Розгинання першого пальця проти опору зазвичай провокує появу болю, цей провокаційний тест достовірніший, ніж тест Фінкельштайна (згинання першого пальця вздовж долоні та девіація зап’ястя у напрямі ліктьової кістки; при цьому в разі відсутності патології зап’ястя часто виникає дискомфорт, тому необхідно порівняти результати цього тесту на обох долонях). Тест Фількельштайна не вважають специфічним для синдрому де Квервена
, він часто позитивний у пацієнтів з остеоартритом проксимального суглоба першого пальця або в пацієнтів з незрощенням човноподібної кістки.
Синдром де Квервена
може виникнути після надмірного фізичного навантаження (із девіацією в напрямі променевої або ліктьової кістки), через 3 тижні після накладання шини симптоматика зазвичай зникає. Часто можна досягнути вилікування за допомогою ін’єкції кортикостероїдів, проте в резистентних випадках доводиться виконувати хірургічну декомпресію відділення першого розгинача.
Кератоакантома
У пацієнтів, особливо похилого віку, може виникнути куполоподібний пухлиноподібний утвір із заповненим у центрі кератином кратером. Цей утвір характеризується швидким ростом, часто розміщується на поверхнях, які контактують із сонцем, таких як дорзальна поверхня кистей. Вважають, що цей утвір походить із клітин волосяних фолікулів. Зазвичай відбувається спонтанна регресія утвору (через 3–6 місяців), а якщо не проводити жодного лікування, то залишається рубець із заглибиною в центрі. Для підтвердження діагнозу та виключення наявності злоякісного захворювання проводять висічення новотвору.
Плоскоклітинна карцинома
Ці поширені пухлини виникають переважно в пацієнтів похилого віку, на ділянках пошкодженої сонцем шкіри (сонячний кератоз), а також у хворих з імуносупресією. У класичних випадках пацієнти звертаються з приводу наявності кератотичного вузла з вивернутим краєм, який прогресивно збільшується, зазвичай він розміщується на дорзальній поверхні кисті (рис. 4). Утвори не болючі, за винятком випадків інвазії в глибше розташовані тканини, можливе утворення виразок. Часто пацієнти звертаються до хірурга з приводу кровотечі або наявності рани, яка не гоїться. Унаслідок метастазування або розвитку інфекції можуть збільшуватися лімфовузли. Лікування полягає у висіченні пухлини.
Злоякісна меланома
Якщо відбуваються зміни пігментного утвору — кольору, розміру, країв, з’являється свербіж, виразкування та кровотеча, слід запідозрити появу злоякісної меланоми. На кисті ці пухлини розвиваються нечасто, проте несвоєчасне скерування хворого до відповідного спеціаліста негативно впливає на прогноз. Амеланотична меланома характеризується відсутністю пігментації і може мати вигляд гранульоматозного екзофітного утвору, який нагадує піогенну гранульому. Деякі меланоми ростуть на долонях і під нігтями (рис. 5), їх можна сплутати з хронічним пароніхієм. Дуже важливо якомога раніше скерувати хворого до хірурга для висічення пухлини.
Вузли Гебердена
Вузли Гебердена — вузлоподібні деформації в ділянці дистального міжфалангового суглоба пальців
(звичайно середнього та вказівного), які часто трапляються у похилому віці. Деформація виникає внаслідок утворення остефіту та синовіального потовщення на границі суглоба, ураженого остеоартритом. Значне порушення функції суглоба буває рідко, хоча пацієнти можуть скаржитися на біль та обмеження рухів. Хірургічне втручання показане тільки в разі важкого болю або нестабільності суглоба.
Вузли Дюпюїтрена
Ці тверді вузли розміщуються на дистальній поверхні долоні, долонній фасції або проксимальній фаланзі, де можуть прилягати до розташованої нижче піхви сухожилля згинача. Вузли Дюпюїтрена зазвичай розміщуються біля основи IV пальця, хоча можуть уражати будь-який палець. Симптоматика маловиражена, хоча можливі скарги на дискомфорт при важкому фізичному навантаженні або болючість при пальпації. Вузли можуть бути пов’язаними із згинальними контрактурами метакарпофалангеальних або проксимальних міжфалангеальних суглобів. Над дорзальною поверхнею проксимальних міжфалангеальних суглобів може з’явитися потовщення підшкірної клітковини (тіла Гаррода), тому з косметичних міркувань хворі можуть наполягати на лікуванні. У пацієнтів із тілами Гаррода наявна вроджена схильність до розвитку хвороби Дюпюїтрена, а отже, потовщення цих тканин характерне для хвороби Дюпюїтрена. Якщо хворий не може покласти розігнуту кисть на стіл, його слід скерувати до хірурга, щоб з’ясувати показання для хірургічного втручання.
Гломангіома
Ця доброякісна судинна пухлина характеризується тріадою симптомів: пароксизмальним болем, болючістю при пальпації больової точки та непереносимістю холоду. Ці пухлини звичайно поодинокі, розміщуються на нігтьовому ложі або подушках пальців. Під час обстеження можна не помітити пухлини (особливо якщо вона розташована під нігтем), але утвір має дещо голубуватий відтінок. Крім того, можна помітити борозни на поверхні нігтя, а на рентгенограмах — ерозію відповідної фаланги. При легенькому натисканні на уражену ділянку виникає біль. Після висічення пухлини зазвичай настає одужання.
Лечение гигром / ганглий лучезапястного сустава
При обострении заболевания и возникновении неприятных ощущений используют противовоспалительные лекарства.
При увеличении образования, если есть ограничения в движениях, немеет и болит рука, необходимо обратиться к хирургу или травматологу. Возможно, понадобится операция.
Хирургическое вмешательство требуется, если образования имеет ячеистую структуру или его размеры увеличиваются.
В процессе операции гигрома удаляется вместе с капсулой.
Наиболее безопасное удаление гигромы и наименее травматичное – с использованием лазера. Кроме лазерного удаления хорошо зарекомендовало себя эндоскопическое иссечение гигромы лучезапястного сустава.
При этом важно помнить, что после удаления любым методом может возникнуть рецидив.
Операция по удалению гигромы – несложная, проводится под местной анестезией:
- Вводится специальная игла в полость кисты;
- Удаляется жидкое содержимое;
- Полость промывается антисептиком, может использоваться антибиотик.
После удаления гигромы на несколько недель накладывается повязка. Преждевременное снятие повязки может спровоцировать повторное образование кисты.
Причины нароста на суставе пальца руки
Шишка, в основном, образуется на среднем, большом и безымянном пальцах руки. Лечение нароста на фаланге зависит от причины его появления. Шишки на пальцах рук могут образовываться из-за заболеваний суставов, инфекций, опухолей и других причин.
Заболевания суставов
Артроз
Артроз пальцев – это дегенеративное воспалительное заболевание суставов. Шишка на большом пальце руки, часто может являться симптомом артроза. Образование шишки на сгибе, у основания большого пальца на кисти руки, еще называют ризартрозом. Это происходит из-за большой подвижности пальца. Начинается с небольших болей при обычных бытовых нагрузках. Постепенно, сустав деформируется, движение доставляет дискомфорт, растут шишки на суставе большого пальца руки.
Полиоартроз характеризуется появлением шишки на нескольких суставах. Пальцы деформируются, шишки доставляют дискомфорт и боль.
Артрит
Артрит пальцев – это хроническое заболевание, связанный с износом суставного хряща. В норме, хрящи гладкие, легко скользят и не вызывают затруднения движений. По мере их износа может возникать боль. Шишки на суставах могут быть спровоцированы этой болезнью.
В группе риска люди в возрасте. Чем старше становится человек, тем сильнее изношены ткани и органы, в том числе, суставы. Выделяют несколько видов артрита, классифицированных по причине, его вызывающей:
- ревматоидный артрит – характерен поражением соединительных и хрящевых тканей;
- инфекционный – возникает при попадании в организм вирусов и бактерий. Они могут попасть в тело через открытую рану, во время операций или нестерильных инъекций;
- подагрический – характеризуется нарушением обменных процессов организма и накоплением в крови мочевой кислоты. Причиной данного заболевания может являться плохая работа почек, при которой они не способны перерабатывать и выводить мочевую кислоту.
Комментирует врач-ортопед Жежеря Эдуард Викторович:
В случае, когда причина образования связана с заболеваниями суставов, в зоне риска находятся люди в возрасте или подвергающие руки чрезмерной нагрузке.
Инфекционные заболевания
Инфекционные заболевания, так же могут быть причиной образования шишек на пальцах. Преимущественно, инфекции лежат в основе других болезней, таких как артрит, но могут быть и самостоятельным фактором. Инфекции влияют на весь организм в целом, могут быть причиной разрушения соединительной или хрящевой ткани. Инфекционные заболевания проявляются у людей любого возраста и пола.
Инфекции попадают в организм через открытые раны вследствие использования нестерильных шприцев и во время операции.
Другие причины
К другим причинам образования шишек на пальцах относят:
1) Работа, связанная с монотонной нагрузкой на суставы, является частой причиной деформации пальцев и образовании на них наростов.
2) Доброкачественные опухоли.
- Гигрома. Узлы на пальцах рук могут быть следствием доброкачественных опухолей, например, гигромы. Гигрома – это пузырек с гелеобразной жидкостью. Заболевание не сложно диагностируется и поддается лечению. Пузырек легко прощупывается, он упругий и не болезненный. Иногда, гигрома проходит самостоятельно и появиться снова. Прокалывать пузыри не рекомендуется, так как после этого гигрома вернется с вероятностью 90 %. Лучше обратиться к врачу. Удаление гигромы навсегда специалисту не доставит труда.
- Бородавки. Опухоль на пальцах часто вызвана папиллома-вирусом, безболезненна, операбельна.
- Фиброма. Крайне редкий вид новообразований. Характерным признаком являются острые боли, спровоцированных передавливанием нервных окончаний.
3) Злокачественные опухоли.
- К злокачественным опухолям относят раковые поражения тканей с повреждениями образованием метастаз. Из известных типов заболеваний можно выделить рак кожи или саркому.
4) Наросты на костях средних пальцев рук, часто образуется у людей, которым приходится много писать. Например, у учителей или врачей. Шишка появляется от давления ручки на сустав пальца руки. В этом случае, лечение не требуется. Если шишка на пальце руки растет и доставляет дискомфорт, её, конечно, можно удалить. Избавиться от нее можно, начав пользоваться ручкой с мягкой насадкой. Писать лучше держа ручку подушками пальцев. Мозоль пройдет сама, если отпадет необходимость много писать.